Перші дні війни у Борисплі: розмова зі співзасновницею

24 лютого 2022 року, у перші години повномасштабного вторгнення, волонтерські чати Борисполя перетворилися на потік повідомлень. Мешканці писали про сирени, пошкоджені будинки, тимчасове житло для родин, допомогу військовим і тварин, яких не встигли перевезти. Співзасновниця ініціативи Перемога Бориспіль, яку ми розпитали про той час, визнає: тоді ще не існувало чіткого плану — існувала лише здатність швидко реагувати.

«Першою проблемою було не зібрати речі, а зрозуміти, хто справді потребує допомоги й хто може допомогти безпечно, — каже вона. — Ми телефонували, перевіряли адреси, просили людей не залишати загальні списки й обіцяти те, чого не вдалося виконати. Пізніше ця проста вимога стала одним із правил нашої роботи».

У розмові вона пояснює, як за кілька днів із розрізнених пропозицій виросла робоча координація. Запити почали збирати через форму допомоги на сайті, волонтери отримували речі, медичні позиції, продукти, засоби гігієни та одяг, а інформація про потреби військових і цивільних вимагала постійного уточнення. Окремим завданням стало розмежувати термінові звернення, щоб не витрачати ресурси на застарілі списки, й захищати персональні дані тих, хто довіряє ініціативі. Ця історія показує, як криза перетворює навіть невелику ініціативу на мережу з конкретними обов’язками.

Початок, який не планували

У першу добу Бориспіль жив у режимі сирен, перевірок і швидких переміщень. «Мене запитували, чи можна забрати людину з району, де вже небезпечно, або передати продукти на блокпост», — згадує співзасновниця. — Такі запити доводилося розкладати на конкретні дії: хто їде, що бере, куди передає та коли повертається».

Одразу виникло питання, як поєднати цивільну допомогу з потребами військових. Спочатку збирали інформацію про конкретні запити на речі, медичні позиції та пальне, а потім розділяли напрями роботи й відповідальних. Добровольці працювали з перевіреними контактами, а координатори стежили, щоб один і той самий запит не обробляли двічі. Вони також вчилися не обіцяти надійність маршруту, коли ситуація змінювалася під час виїзду.

Щоб люди могли звернутися офіційно, а волонтери — отримувати адреси без довільного поширення даних, на етапі запуску цифрових сторінок ініціативі надали технічну підтримку. Це допомогло зробити форму запиту, інформацію про пожертви, волонтерську роботу та контакти доступними в одному місці, щоб люди не шукали спосіб допомогти по сотнях чатів.

Допомога змінювалася щодня

Спочатку координація трималася на особистих контактах, невеличких волонтерських групах і термінових зборах. Інформація дублювалася, маршрути змінювалися, а частина запитів залишалася без відповіді через воєнні перешкоди. Протягом кількох днів з’явилися реєстр запитів, правила підтвердження адрес і розподіл ролей: хто приймає звернення, хто закуповує, хто перевіряє дані, хто передає допомогу.

Порівняння перших 48 годин і першого тижня добре показує, як швидко змінювалися завдання та правила роботи.

Паралельно поглиблювалася співпраця з волонтерськими організаціями, зокрема Білими янголами. Опублікований матеріал про співпрацю описує, як узгоджували маршрути, час виїзду та відповідальних. Така координація зменшувала ризик повторного звернення й допомагала волонтерам бачити власний внесок у спільну роботу.

Від речей до навичок

Допомога військовим формувалася з конкретних запитів: екіпіровка, медичні товари, засоби захисту та пальне. Співзасновниця пояснює, що запит із назвою підрозділу, контактом координатора й узгодженим пунктом передавання можна було перетворити на зрозуміле завдання для волонтерів. Такі деталі зменшували плутанину та прискорювали закупку. У центрі уваги залишалися позиції, якими можна було скористатися безпосередньо на місці події.

Паралельно з допомогою речами почалося навчання навичкам першої допомоги. «Не всі волонтери мали медичну підготовку, а запити про зупинку кровотечі надходили майже щодня», — пояснює вона. На заняттях пояснювали, як накладати турнікет, діяти в разі евакуації та викликати медичну допомогу. Такий підхід перетворював знайомі правила на конкретні дії, які можна виконати під час стресу.

Для мирних мешканців формували продуктові набори, медичні позиції, засоби гігієни, дитяче харчування й теплий одяг. Для дітей, які опинилися поза домівками, важливою підтримкою став табір для переселенців, що поєднує відпочинок, безпеку й підтримку родин. Сайт ініціативи дає змогу вибрати спосіб пожертви, заповнити форму допомоги, знайти відомості про волонтерську роботу та перейти до контактів у соцмережах.

Родини, діти та тварини

Для внутрішньо переміщених родин у Борисполі створювали окремі місця тимчасового перебування. Особливу увагу приділяли молодим матерям із маленькими дітьми: їм потрібні were дитяче харчування, підгумки, засоби гігієни, медикаменти та одяг за розміром. Такі сім’ї отримували не лише продукти, а й практичні речі, без яких щоденне облаштування на новому місці стає надто складним.

Окремим напрямом стала допомога тваринам, які залишилися в тимчасових притулках або потрапляли до ветлікарень. Запити стосувалися кормів, перевезення, перев’язок і ліків. Волонтери допомагали знайти транспорт, підтримували з перетримкою тварин і розповідали власникам про можливі вакцинації та догляд. Для багатьох господарів такі дрібні, але своєчасні дії означали різницю між тимчасовою перетримкою та реальним шансом для тварини.

Складність тих днів добре показують історії самих людей. Серед історій, опублікованих ініціативою, — історія родини з Борисполя, яка прийняла переселенців із Херсонщини. Вона наочно демонструє, як приватна ініатива може стати частиною спільної допомоги й не залишити людей самотніми в новому для них середовищі.

Що важливо зберегти

«Ми не могли передбачити кожну потребу, але мусили щодня переглядати список і пріоритети», — каже співзасновниця. Головний урок перших днів для неї полягав у тому, щоб не втрачати зв’язок між запитом, відповідальним волонтером і результатом. Терміновість не виправдовує помилок у даних, адже неправильна адреса або неіснуючий пункт передавання можуть затримати допомогу.

Сьогодні Перемога Бориспіль працює через офіційні запити, пожертви, волонтерські групи й соціальні мережі. Окремими напрямами є допомога військовим, внутрішньо переміщеним родинам, молодим матерям і тваринам, а також навчання першої допомоги. Сайт ініціативи збирає в одному місці форми звернень, інформацію про допомогу та контакти, щоб потреба людини не губилася між десятками джерел.

Практичний орієнтир для волонтера такий: брати конкретний запит, перевіряти адреси, контакти й терміни, а після передачі фіксувати результат. Саме така послідовність перетворює поодинокі зусилля на передбачувану допомогу, яка не розмивається в хаосі перших днів.