П Перемога Бориспіль

Від переселенки до координаторки волонтерського складу

Коли війна змусила Олену залишити рідний дім, вона думала лише про безпеку дітей і кілька необхідних речей у валізі. Нове місто мало стати тимчасовою зупинкою, місцем, де можна перечекати небезпеку й почати будувати побут заново. Та поступово Бориспіль став для неї простором довіри, знайомств і відповідальності.

Сьогодні Олена координує склад «Перемоги Бориспіль», приймає запити від військових та родин переселенців, розподіляє гуманітарну допомогу й навчає нових волонтерів. Її історія показує, як особистий досвід втрати дому може перетворитися на силу підтримувати інших.

Дорога, яка почалася з вимушеного виїзду

До повномасштабної війни Олена жила у невеликому місті на сході України, працювала адміністраторкою та виховувала доньку. Родина мала звичний ритм: школа, робота, покупки, зустрічі з друзями. Перші вибухи перекреслили це життя за кілька днів. Рішення виїжджати визріло швидко, бо залишатися з дитиною в небезпечному районі стало неможливо.

У дорогу вона взяла документи, аптечку, кілька комплектів одягу й старий ноутбук. Більшість речей довелося залишити. Перші тижні в Борисполі минали у пошуках житла, продуктів і відповідей на прості, але важливі запитання: куди звертатися, де отримати допомогу, як оформити статус внутрішньо переміщеної особи.

Олена згадує, що найбільше її вразила не кількість труднощів, а готовність незнайомих людей допомогти. Хтось приніс дитяче взуття, хтось підказав, де отримати ліки, а волонтери підтримали продуктами. Саме тоді вона вперше почула про команду «Перемоги Бориспіль».

Перша допомога, яка стала взаємною

Спочатку Олена прийшла до волонтерського осередку як отримувачка допомоги. Вона заповнила заявку, описала потреби сім’ї та чекала на повідомлення про видачу речей. Уже під час першого візиту побачила, як працює склад: одні люди сортували одяг, інші комплектували продуктові набори, ще хтось відповідав на телефонні дзвінки.

Через кілька днів Олена написала координаторам і запропонувала допомогти з розкладкою гуманітарних вантажів. Вона добре організовувала документи, швидко запам’ятовувала адреси та уважно перевіряла списки. Її перший робочий день минув за сортуванням засобів гігієни й дитячого харчування, але вже тоді стало зрозуміло: ця людина вміє тримати порядок навіть у напружених умовах.

Поступово волонтерська участь стала регулярною. Олена почала вести облік заявок, телефонувати заявникам, уточнювати розміри одягу та склад аптечок. Вона добре розуміла потреби переселенців, бо сама нещодавно проходила цей шлях. Водночас її досвід допомагав знаходити правильні слова для військових, які часто зверталися коротко й без зайвих пояснень.

Як формується порядок на складі

Коли кількість звернень зросла, команді знадобилася людина, яка могла б поєднати уважність до деталей із розумінням людських історій. Олені доручили координацію складу. Тепер її день починається з перевірки залишків: турнікетів, перев’язувальних матеріалів, медикаментів, павербанків, термобілизни, продуктів тривалого зберігання та дитячих речей.

Кожна заявка проходить окрему перевірку. Спочатку волонтери уточнюють, хто звертається, для кого потрібна допомога, які обсяги необхідні та наскільки терміновим є запит. Після цього Олена розподіляє завдання між членами команди. Один відповідає за пакування, другий — за маркування, третій — за доставку або передачу отримувачу.

Вона запровадила просте правило: на коробці має бути зрозуміло написано, що всередині, для кого призначений набір і коли його сформували. Така дрібниця економить час і зменшує ризик помилок. Для координаторки склад — це не просто приміщення з речами, а система, у якій кожен предмет повинен вчасно потрапити до людини, яка його потребує.

Люди за кожним зверненням

Найважче в роботі Олени — не фізичне навантаження й не довгі зміни. Найскладніше чути історії людей, які втратили житло, документи, роботу або близьких. За короткою заявкою на ковдри може стояти самотня літня людина. За проханням про дитяче харчування — мати, яка ночами доглядає немовля й не має змоги вийти на роботу.

Щоб краще підтримувати родини, Олена цікавиться практиками кризової допомоги та захисту дітей. У цьому контексті їй стали корисними матеріали про підтримку дітей і сімей, адже вони допомагають уважніше бачити потреби дитини, яка пережила різку зміну середовища. Волонтерка наголошує: гуманітарний набір важливий, але так само важливі повага, спокійний тон і відсутність принизливих запитань.

Вона навчилася розмовляти з людьми без обіцянок, яких команда не може виконати. Якщо необхідної речі немає, Олена чесно пояснює ситуацію та шукає альтернативу. Така відкритість зміцнює довіру. Отримувачі допомоги розуміють, що їх не забули, навіть коли відповідь потребує часу.

Навички, що рятують у критичний момент

Одним із важливих напрямів роботи «Перемоги Бориспіль» є навчання першій допомозі. Олена сама пройшла тренування з накладання турнікета, зупинки масивної кровотечі та базових дій до приїзду медиків. Спочатку їй здавалося, що практичні вправи будуть надто складними, але інструктори пояснювали все послідовно й давали можливість повторювати кожну дію.

Тепер вона допомагає організовувати такі заняття для нових волонтерів, переселенців і членів родин військових. Учасники вчаться розпізнавати небезпечну кровотечу, правильно викликати екстрені служби, користуватися аптечкою та діяти без паніки. Олена переконана, що знання мають бути доступними кожному, адже надзвичайна ситуація може статися будь-де.

Волонтерська робота потребує також інформаційної уважності. Координаторка перевіряє джерела, не поширює непідтверджені збори й нагадує команді дотримуватися цифрової гігієни. Навіть коли в мережі трапляються матеріали на кшталт публікації про ігрові промоакції, волонтери мають відділяти розважальний контент від повідомлень про реальні потреби та офіційні запити.

Команда, що тримається разом

Для Олени склад став місцем, де зустрілися різні життєві шляхи. Тут працюють місцеві мешканці, внутрішньо переміщені люди, студенти, водії, медики, підприємці та пенсіонери. Хтось приходить раз на тиждень, хтось бере на себе нічне чергування, а хтось допомагає віддалено — веде облік або відповідає на повідомлення.

Координаторка не приховує, що іноді втомлюється. У такі дні команда перерозподіляє завдання, щоб ніхто не залишався з надмірним навантаженням. Важливою частиною роботи стали короткі підсумкові зустрічі: волонтери обговорюють, що вдалося зробити, де виникли затримки та які потреби з’явилися наступного дня.

Історії допомоги, оголошення про збір необхідних речей і можливості долучитися команда публікує на сайті ініціативи. Олена вважає, що прозорість має бути щоденною практикою: люди повинні розуміти, для кого збирають кошти, як формується запит і куди передають допомогу.

Етап шляху Олени Що змінилося Яку користь це дало іншим
Приїзд до Борисполя Пошук безпеки та базової підтримки Вона добре зрозуміла потреби переселенців
Перші волонтерські зміни Сортування речей і допомога з обліком На складі з’явився чіткіший порядок
Координація складу Перевірка заявок, комплектування, розподіл завдань Допомога швидше потрапляє до адресатів
Проведення навчань Освоєння першої допомоги та передача знань Більше людей уміють діяти під час небезпеки
Робота з командою Підтримка волонтерів і чесна комунікація Осередок працює стабільно та злагоджено

Для Олени волонтерство не стало способом забути про власну втрату. Воно допомогло перетворити пережитий досвід на уважність до інших людей, а вимушене переселення — на нову спільноту й відповідальність. Її приклад нагадує: допомога часто починається з маленької дії, але набуває сили завдяки системній роботі, довірі та людяності. Найважливіше пам’ятати, що за кожною коробкою, заявкою чи переданою аптечкою стоїть конкретна людина, якій у потрібний момент не дали залишитися наодинці.